Базова перевірка контрагента в Україні коштує від $149. Повний звіт зі структурою власності й бенефіціарами — $349–799. Юридично-доказова перевірка під суд чи велику угоду — від $1200. Точна ціна залежить від трьох речей: глибини перевірки, складності структури власності й того, чи потрібно заходити за межі відкритих реєстрів. Нижче — що входить у кожен рівень, чому «перевірити самому безкоштовно» виходить дорожче і скільки коштує зовсім не перевірити.
Ціна на перевірку контрагента виглядає розкидано: від пари тисяч гривень до кількох тисяч доларів за той самий, на перший погляд, «звіт про компанію». Розкид не випадковий і не про жадібність виконавця. За ним стоїть проста різниця — наскільки глибоко хтось справді копав. Дешева перевірка часто дорівнює витягу з реєстру, який ви й самі можете відкрити. Дорога перевірка — це зведена картина ризику, за яку хтось відповідає висновком. Розберемо, з чого складається ціна, щоб ви бачили, за що саме платите.
На вартість перевірки впливають три речі, і кожна зсуває ціну вгору незалежно від інших.
Глибина. Найдешевший рівень — це скринінг: жива компанія чи ні, під санкціями чи ні, є відкриті суди чи борги. Наступний — повний звіт, який показує, хто за компанією стоїть, до кінцевого бенефіціара, і чи збігається задеклароване з реальним. Найдорожчий — юридично-доказовий формат, де кожен факт підкріплений джерелом із ланцюгом збереження, придатним для суду.
Складність структури. Одна українська ТОВ із прозорим власником перевіряється швидко. Ланцюг із кількох компаній, офшорною ланкою й номінальним директором вимагає розплутування шар за шаром, і кожен шар — це час аналітика. Що заплутаніша структура, то дорожче її розкрити, бо саме в заплутаності зазвичай і ховається те, що варто знайти.
Вихід за межі реєстрів. Українські реєстри закривають частину картини. Коли треба звірити компанію за санкційними списками кількох юрисдикцій, підняти закордонну нерухомість чи корпоративні зв'язки, зазирнути в публічні офшорні витоки або підтвердити щось супутниковими й архівними джерелами — це окрема робота, і вона додається до ціни.
Щоб ціна була зрозумілою, ось як розкладаються рівні корпоративної перевірки за вартістю й наповненням. Це орієнтир Argus; логіка «глибше = дорожче» однакова в усіх на ринку.
| Рівень | Ціна | Що входить | Коли достатньо |
|---|---|---|---|
| Базова перевірка | $149 | Статус реєстрації, ЄДРПОУ, базові фінанси, суди й виконавчі провадження, санкційний скринінг, оцінка ризику. | Швидка угода, новий дрібний постачальник. |
| Стандартний звіт | $349 | Усе з базової + структура власності, кінцеві бенефіціари (UBO), борги, глибші суди, аналіз зв'язків. | Договір на суттєву суму, регулярний партнер. |
| Преміум-розвідка | $799 | Усе зі стандартного + офшорні бази, приховані зв'язки, GEOSINT, репутаційний слід, кілька юрисдикцій. | Складна структура, велика чи міжнародна угода. |
| Юридично-доказова | $1200+ | Усе з преміум + ланцюг збереження доказів, підпис аналітика, формат під суд і арбітраж. | Спір, M&A, підготовка до позову. |
Перевірка фізичної особи — партнера, підрядника чи контактної особи перед угодою — це окрема послуга й починається від $79 за базовий профіль. Її замовляють, коли важлива не компанія, а конкретна людина по той бік столу.
Основні українські реєстри відкриті. Статус компанії, ЄДРПОУ, судові справи, виконавчі провадження — усе це можна подивитися самому й не заплатити нічого. І для найпростіших випадків цього справді досить. Але тут криється пастка: відкритий реєстр показує, що компанія існує, і мовчить про те, хто за нею насправді стоїть.
Реєстр не скаже вам, що задекларований власник — номінал, за яким ховається інша особа. Не звірить компанію із санкційними списками ЄС, США чи Британії, куди вона могла потрапити через посередника. Не покаже, що фінансовий стан не тягне обіцяного контракту, або що за прозорим фасадом стоїть офшорна структура. Саме ці шари — а не факт реєстрації — вирішують, чи варто підписувати. Безкоштовна самоперевірка закриває перший шар за годину вашого часу і лишає відкритими рівно ті ризики, через які угоди й зриваються. Ви не заплатили за перевірку, але заплатите за прогалину в ній.
Найдорожчий варіант — не найглибший звіт, а його відсутність. Порівнювати ціну перевірки треба не з нулем, а з тим, що коштує помилка.
Передоплата постачальнику, який зникає після переказу, — це вся сума передоплати. Договір із компанією під санкціями — це заморожені платежі, розірвані банківські відносини й ваше власне потрапляння в поле зору комплаєнсу. Угода з бізнесом, який іде на банкрутство, — це борг, який ви не стягнете, бо активів уже немає. У кожному з цих сценаріїв перевірка за кілька сотень доларів стояла між вами й втратою на кілька порядків більшою. Перевірка не гарантує, що угода вдала. Вона гарантує, що ви заходите в неї, знаючи, з ким маєте справу, — і це різниця між прорахованим ризиком і сюрпризом за ваш рахунок.
На ринку перевірки контрагентів більшість виконавців ховає ціну за формулюванням «вартість за запитом». Це створює тертя там, де його не має бути: ви не можете порівняти, спланувати бюджет чи просто зрозуміти порядок цифр, поки не залишите контакт і не дочекаєтесь дзвінка. Прозорий прайс прибирає цей крок. Коли рівні й ціни видно наперед, ви обираєте глибину під свою задачу самі, а не під скрипт продажів. Тому базові рівні й вартість перевірки в Argus стоять відкрито на сторінці цін — з них видно, що і за скільки ви отримаєте, ще до розмови.
Ціна й строк ідуть поруч. Базова перевірка готова швидко — від кількох годин до доби, бо це робота з відкритими джерелами під конкретні питання. Стандартний звіт зі структурою власності — кілька робочих днів. Преміум і юридично-доказовий формат зі складною структурою чи кількома юрисдикціями — до одного-двох тижнів, бо кожен додатковий шар треба не лише знайти, а й підтвердити. Терміновий формат стискає ці строки за окрему плату, коли рішення треба ухвалити вже.
Перевірка контрагента коштує від $149 за базовий рівень до $1200+ за доказовий, і ця вилка відображає не націнку, а глибину: скільки шарів під фасадом хтось справді підняв. Що складніша структура і що більше юрисдикцій треба звірити, то вища ціна. Найдешевший шлях — подивитися відкриті реєстри самому, але він закриває лише перший шар. Найдорожчий — не перевірити зовсім і дізнатися ціну помилки постфактум. Перед угодою поставте одне питання: скільки ви втрачаєте, якщо контрагент виявиться не тим, за кого себе видає. Якщо ця цифра у рази більша за вартість перевірки — рахунок уже зведений. Як саме будується звіт і що в ньому буде — на сторінці про наш підхід, а поглянути на приклади можна в галереї зразків.
Оберіть глибину під свою задачу: базовий скринінг, повний звіт зі структурою власності або доказовий формат під суд. Ціни й рівні — відкрито, без «за запитом».